Що таке молочниця
Молочниця або вагінальний кандидоз — це грибкове захворювання, викликане надмірним ростом дріжджоподібних грибів роду Candida. Найчастіше провідним збудником є штам Candida albicans, який входить до складу умовно-патогенної мікрофлори. У нормі гриби Candida можуть бути присутніми на слизових оболонках без прояву будь-яких клінічних симптомів. Захворювання розвивається лише тоді, коли порушується баланс вагінальної екосистеми або знижується місцева імунна відповідь. Детальніше про механізми розвитку кандидозу можна прочитати в матеріалі що таке молочниця.
Основні причини розвитку молочниці:
- тривалий або безконтрольний прийом антибіотиків;
- системні гормональні зміни;
- період вагітності (через фізіологічну зміну pH);
- цукровий діабет та порушення вуглеводного обміну;
- зниження загального та місцевого імунітету;
- хронічний стрес і перевтома;
- надмірна або неправильна інтимна гігієна;
- використання агресивних антисептичних засобів;
- носіння тісної білизни з неякісних матеріалів.
Ризик прояву кандидозу часто зростає в літній період через високу температуру, підвищену вологість та використання щільного одягу. Додатково варто ознайомитися зі статтею молочниця в літній період. На стан слизових оболонок також сильно впливає постійне носіння нижньої білизни, особливо із синтетичних тканин, які порушують природну вентиляцію та створюють сприятливе середовище для розмноження грибкової флори.
Що таке бактеріальний вагіноз
Бактеріальний вагіноз — це неспецифічний синдром, що характеризується порушенням балансу вагінальної мікрофлори, при якому популяція корисних перекисопродукуючих лактобактерій різко знижується, а анаеробні бактерії починають активно розмножуватися. Найчастіше при вагінозі у високих титрах виявляють полімікробні асоціації, де провідну роль відіграє Gardnerella vaginalis, хоча захворювання не пов’язане виключно з одним мікроорганізмом. На відміну від кандидозу, бактеріальний вагіноз не належить до грибкових інфекцій, не має вираженої запальної реакції з боку епітелію та потребує зовсім іншого терапевтичного підходу.
Чому виникає бактеріальний вагіноз:
- часті вагінальні спринцювання, що вимивають флору;
- зсув pH слизових оболонок у лужний бік;
- часта зміна статевих партнерів без бар’єрної контрацепції;
- нераціональна антибіотикотерапія соматичних захворювань;
- зниження локального імунітету;
- дисфункція яєчників та гормональні зміни;
- зловживання місцевими антисептиками.
Для точної діагностики супутніх урогенітальних інфекцій та виключення змішаних форм захворювання лікар може рекомендувати розширений аналіз на ІПСШ або прицільне обстеження на гарднерельоз.
Головні відмінності між молочницею та бактеріальним вагінозом
Диференціальна діагностика базується на оцінці характеру ексудату, рівня pH та супутнього симптомокомплексу.
Характер виділень
При молочниці: виділення густі, білі або молочного кольору, мають чітко виражену специфічну сирнисту консистенцію або вигляд пластівців. Вони можуть щільно прикріплюватися до слизової оболонки вульви та піхви.
При бактеріальному вагінозі: виділення рідкі, водянисті, однорідні, мають сіруватий або біло-сірий відтінок, рівномірно вкривають стінки піхви без утворення локальних нальотів.
Запах
Одна з головних клінічних ознак бактеріального вагінозу — характерний різкий «рибний» запах, який виникає через виділення анаеробами летких амінів та часто значно посилюється безпосередньо після статевого акту або під час менструації. При кандидозі запах зазвичай повністю відсутній або має ледь помітний кисломолочний відтінок.
Свербіж і печіння
Для класичної молочниці типовий інтенсивний, виснажливий свербіж, печіння та виражене почервоніння (гіперемія) слизових оболонок, що посилюються ввечері або після водних процедур. При бактеріальному вагінозі свербіж виражений вкрай слабо, а найчастіше відсутній взагалі, поступаючись відчуттю постійної вологості.
Біль при сечовипусканні
Виражене подразнення та мацерація слизових оболонок при кандидозі або вагінозі інколи супроводжуються дискомфортом при сечовипусканні. У деяких випадках ці симптоми можуть нагадувати гострий цистит або супутній уретрит. При появі стійкого дискомфорту в ділянці сечовипускального каналу може знадобитися специфічне лікування уретриту та поглиблена консультація профільного спеціаліста, для чого призначається прийом і консультація уролога для жінок.
Коли потрібно терміново звернутися до лікаря
Деякі симптоми можуть свідчити про поширення запального процесу на органи малого таза або маскувати більш тяжкі нозології.
Тривожні симптоми («червоні прапорці»):
- підвищення температури тіла та лихоманка;
- гострий або тягнучий біль унизу живота;
- поява кров’янистих або гнійних виділень;
- виражений, прогресуючий набряк слизових;
- нестерпний біль при сечовипусканні;
- наростаюча загальна слабкість або нудота.
Подібні прояви можуть виникати при маніфестації таких інфекцій, як генітальний герпес, тому самостійно встановити точний діагноз на основі лише скарг неможливо. При наполегливому перебігу процесу потрібне обов’язкове обстеження на хламідіоз або комплексне лікування трихомоніазу за доказовими міжнародними протоколами.
Як проводиться об’єктивна діагностика
Для підтвердження діагнозу та підбору селективних препаратів використовується комплексний лабораторно-інструментальний підхід. На первинному гінекологічному огляді лікар оцінює стан слизових оболонок, шийки матки, характер виділень і обов’язково проводить експрес-тест на рівень pH (при молочниці pH кислий — <4.5, при вагінозі лужний — >4.5). Повноцінна лабораторна діагностика включає мікроскопію мазка (пошук псевдоміцелію гриба або «ключових клітин» анаеробів), бактеріологічний посів та ПЛР-скринінг біоценозу. Перед обстеженням важливо суворо дотримуватися правил підготовки до аналізів, оскільки це безпосередньо впливає на точність результатів. Для комплексного контролю репродуктивного здоров’я жінкам рекомендується проходити плановий гінекологічний check-up.
Лікування молочниці
Основою лікування вагінального кандидозу є антимікотична терапія (препарати азолового або полієнового ряду) локальної або системної дії. Схема лікування підбирається з урахуванням тяжкості проявів та частоти рецидивів. Самолікування часто переводить процес у приховану форму, тому при частих повтореннях необхідне повноцінне лікування вагінального кандидозу під контролем фахівця. За наявності ендокринних патологій може знадобитися паралельна консультація ендокринолога та індивідуальне лікування гормонального збою.
Лікування бактеріального вагінозу
Терапія бактеріального вагінозу має двоетапний характер: спочатку застосовується антибактеріальна терапія, спрямована проти анаеробної флори (метронідазол, кліндаміцин), а потім — обов’язкове відновлення нормального пулу лактобактерій та закислення середовища. Застосування протигрибкових свічок при вагінозі абсолютно неефективне і лише посилює дисбіоз. При рецидивуючих формах пацієнтці показане комплексне лікування гінекологічних захворювань з корекцією місцевого імунітету.
Молочниця та бактеріальний вагіноз при вагітності
У період гестації ризики дисбіотичних порушень зростають у рази через гормональну перебудову організму. Нелікований бактеріальний вагіноз небезпечний висхідним інфікуванням оболонок плода і може провокувати передчасні пологи. Саме тому на етапі прегравідарної підготовки важливо пройти усвідомлене планування вагітності, а під час виношування — довірити здоров’я фахівцям, обравши кваліфіковане ведення вагітності.
Профілактика порушень вагінальної мікрофлори
Для підтримання стабільності мікробіому доказова медицина рекомендує відмовитися від вагінальних спринцувань, використовувати для догляду засоби з молочною кислотою та контролювати прийом антибіотиків. Важливу роль у превенції загострень відіграє правильна щоденна інтимна гігієна. Для швидкого зв’язку з фахівцем та корекції превентивних заходів при перших симптомах пацієнтам доступна віддалена онлайн консультація.
Клінічні висновки
Молочниця та бактеріальний вагіноз мають схожу первинну симптоматику, но абсолютно різну етіологічну структуру та біохімічні маркери (мікотичне ураження при кислому середовищі проти анаеробного консорціуму при лужному середовищі). Спроби самостійного лікування без точної верифікації призводять до хронізації процесів та ускладнюють подальший підбір ефективних схем терапії.