Видалення родимок (невусів)

Причини виникнення невусів

Родимка (від латинського «невус») – це пігментне новоутворення коричневого або темно-коричневого кольору, що містить у своїй основі клітини-меланоцити і меланін.

Невуси представляють собою розростання клітин шкіри певного виду, які виглядають як наріст або ущільнення на поверхні шкіри. Існує безліч різних видів невусів.  Всі вони відрізняються за зовнішнім виглядом, структурі, розміром і навіть кольором.

Нерідко родимки містять значну кількість пігменту меланіну, що надає їм більш темне забарвлення.  Меланін виробляється клітинами меланоцитами у відповідь на ультрафіолетове випромінювання.  Новоутворення зовсім не обов’язково складається з меланоцитів.  У його структурі можуть переважати зовсім інші клітини.  Найчастіше воно просто містить пігмент, який виробляють ці клітини.  Для меланоцитів ультрафіолетове випромінювання є стимулюючим фактором, але не тільки він викликає вироблення пігменту.  Важливо також присутність меланотропного гормону, який виробляється гіпофізом (залоза в корі головного мозку).  Таким чином, в процесі забарвлення невусів задіяно відразу декілька систем організму.

Що стосується безпосередньо утворення невусів, то тут має місце неконтрольоване ділення клітин.  На певному етапі розвитку воно виявляється надлишковим, що і призводить до появи новоутворення.

На відміну від раку шкіри невуси зазвичай не схильні до швидкого зростання.  Більшість видів родимок і родимих ​​плям є вродженими і ростуть паралельно з організмом.  Таким чином, після завершення росту всього організму в 20 – 25 років зупиняється або сильно сповільнюється і зростання самих утворень.

Спадкові чинники утворення родимок

Локалізація точкових вогнищ підвищеної пігментації шкіри часто успадковується.  Це було помічено багато століть назад і служило доказом кровної спорідненості ще до появи тестів ДНК.  Насправді спадкові чинники працюють таким чином.  Певні пухлинні утворення або пігментні плями кодуються ланцюжком генів в молекулі ДНК.  При передачі генетичного матеріалу цей ланцюжок передається з хромосомою від батьків до дітей.  Після народження організм розвивається за алгоритмом, закладеному в його генетичному матеріалі.  Родимка з’являється в процесі розшифровки і інтерпретації генів по мірі розвитку організму.  Такі утворення зазвичай є доброякісними.  При цьому шанс передачі родимок становить приблизно 50% за умови, що у батька утворення також спадкове.  Невуси, що з’явилися протягом життя (придбані), не успадковуються, так як не запрограмовані в послідовності генів.

Невуси та ультрафіолетове випромінювання

Ультрафіолетове випромінювання призводить до стимуляції роботи меланоцитів в базальному шарі шкіри.  Для більш інтенсивного вироблення пігменту організм починає виробляти більшу кількість меланотропного гормону.  Якщо посилене ультрафіолетове випромінювання продовжує потрапляти на шкіру, в якості компенсації буде збільшуватися кількість меланоцитів.  Іншими словами, замість засмаги, яка є адекватною захисною реакцією на випромінювання, починається патологічна реакція, яка полягає в розростанні клітин шкіри.  Невуси, що утворилися за таким механізмом, з’являються у дорослих людей і є набутими.  Особливо висока чутливість до ультрафіолетового випромінювання у жінок після 30 років.  Солярій в даному випадку також відноситься до факторів ризику.

Участь гормональних факторів в утворенні невусів

Участь гормонів в процесі утворення родимок було помічено при спостереженні за пацієнтами.  Багато дослідників відзначали, що придбані родимки з’являлися у підлітків в період статевого дозрівання.  Крім того, в окремих випадках родимки з’являються у жінок під час вагітності та у пацієнтів з серйозними ендокринними порушеннями.  Родимки, що з’явилися на тлі гормональних перебудов, рідко піддаються злоякісному переродженню.  Найчастіше вони не досягають великих розмірів (менше 0,5 см) і можуть спонтанно зникнути без лікування через кілька місяців після появи.

Записатись на прийом

Утворення невусів унаслідок травми

Механічні ушкодження шкіри (укуси комах, подряпини, ранки) з точки зору деяких фахівців можуть відігравати певну роль у розвитку придбаних невусів.  При цьому мова йде про запальний процес, який зачіпає різні шари шкіри.  Внаслідок запалення в тканинах виробляється велика кількість біологічно активних речовин, які можуть стимулювати клітинний ріст.  Даний фактор появи родимок відноситься до другорядних і рідкісних.

Участь вірусів та бактеріальних інфекцій в утворенні родимок

В даний час розглядається можливість появи невусів унаслідок вірусних або бактеріальних інфекцій, які зачіпають шкіру.  Механізм розвитку родимок при цьому схожий з таким при травмах.  Провідне місце займає активний запальний процес.  У разі ж вірусу папіломи людини новоутворення матимуть іншу природу.  З точки зору дерматології та гістології (за тканинною будовою) вони будуть класифікуватися як папіломи, а не як невуси.

Виходячи з перерахованих вище факторів і механізмів розвитку родимок, можна виділити групи ризику.  У них входять люди, у яких протягом життя частіше будуть утворюватися придбані невуси.  Крім того, шкірні новоутворення у них в більшій мірі схильні до злоякісного переродження.  З точки зору розвитку раку шкіри, а також появи і зростання родимок, виділяються наступні групи ризику:

• люди, які стикаються з підвищеним ультрафіолетовим випромінюванням на робочих місцях;
• люди, які регулярно проводять відпустку в південних широтах (в екваторіальних країнах);
• люди, задіяні в хімічній промисловості або в інших галузях виробництва з використанням канцерогенних речовин;
• люди, які тривалий час перебували на лікуванні гормональними препаратами;
• люди зі зниженим імунітетом або хронічними ендокринними розладами;
• люди з великою кількістю вроджених невусів (підвищений ризик появи нових утворень і їх переходу в рак);
• родичі пацієнтів, у яких був гістологічно підтверджений рак шкіри (меланома).

Ці категорії людей повинні бути особливо уважні до свого здоров’я.  Їм рекомендується проходити профілактичний огляд у лікаря частіше, ніж іншим.

Що таке меланома?

Меланома – це один з видів злоякісних пухлин.  В основі меланоми, як в основі родимки, лежать клітини меланоцити.  Тільки ці клітини дуже агресивні.  Вони весь час діляться і витісняють собою інші клітини в тому просторі, де знаходяться.  Згодом цим клітинам стає тісно, ​​і вони потрапляють в судинне русло, а потім розносяться по організму.  Коли одна така клітинка потрапляє, наприклад, в легкі або в мозок, вона там поселяється і починає ділитися.  Цей процес називається метастазуванням.

Чому з’являється меланома?

Відомі деякі фактори ризику, які можуть спровокувати появу меланоми.  По-перше, це генетична схильність.  По-друге, наявність диспластичних невусів – прикордонних родимок.  Такі родимки схожі на розбите яйце або на яєчню: у центрі – темний кружечок ( «жовток»), а навколо – більш світлий відтінок ( «білок»).  При наявності диспластичних невусів зростає ризик появи меланоми (причому не обов’язково в цьому невусі).  По-третє, факторами ризику є сонячні опіки, перенесені в дитинстві (особливо – у світловолосих і блакитнооких, рудоволосих і схильних до появи веснянок).  В четвертих, фактор ризику, що збільшує ймовірність виникнення меланом – звичайне сонячне світло.  Вірніше, його ультрафіолетова складова.  УФ опромінення у великих дозах викликає незворотні зміни в клітинах шкіри, ушкоджуючи їх ДНК.  Відповідно, багаторазово збільшуючи ризик їх переродження в злоякісні клітини.  Розвиток меланоми – зазвичай тривалий процес, який може тягнутися роками і навіть десятиліттями, тому на ранніх стадіях її виникнення вона виліковна практично в 100% випадків.  Потрібно тільки уважно ставитися до свого здоров’я і в разі збільшення або виникнення підозрілих пігментних плям звертатися до фахівців: дерматологів або онкологів.

Як правильно поставити діагноз?

Діагноз ставиться в два етапи.  На першому етапі проводиться клінічна діагностика, на другому – дерматоскопія (це безболісне обстеження апаратом, що дозволяє побачити найменші зміни в невусі).  До речі, ні в якому разі не можна робити біопсію родимки (обстеження, при якому береться її шматочок).  Родимку не можна травмувати!  Підтвердити або спростувати діагноз «меланома» можливо тільки після гістологічного аналізу.

Родимки аж ніяк не завжди прикрашають зовнішність, нерідко їх необхідно видалити.  Для цього часто використовують самий перевірений спосіб – хірургічний.  Він допоможе і у випадках, коли інші методи протипоказані.

Показання до хірургічного видалення родимок

Позбавлятися від невуса хірургічним шляхом необхідно при наступних обставинах:

• він росте або досяг величини більше 5 мм;
• утворення глибоко укоренилося в шкірі;
• воно складається з декількох частин;
• знаходиться на ділянці тіла, яке тісно контактує з одягом або взуттям, тому часто травмується;
• родимка кровоточить, свербить, змінює колір, її краї стали нерівними;
• вона псує зовнішність.

Перевага методу полягає в тому, що традиційний спосіб видалення невусів скальпелем має плюси, які відсутні у більш сучасних методів:

• безпеку, так як маніпуляція робиться хірургом, а не в косметичному салоні;
• безболісність, адже родимку видаляють під місцевим наркозом;
• можливість досліджувати матеріал гістологічним методом;
• шанс позбутися від родимки за єдину операцію;
• повне видалення утворень, з якими не впораються кріодеструкція або лазер;
• доступна ціна;
• відсутність абсолютних протипоказань;
• практично нульовий ризик рецидиву.

Протипоказання до хірургічного видалення родимки

Абсолютних заборон на втручання, щодо позбавлення від невуса скальпелем немає.  Але є відносні протипоказання:

• інфекція;
• запальний процес в організмі;
• гострий період хронічного захворювання;
• вагітність і лактація;
• герпетичні висипання на шкірі або слизових оболонках.

Перш ніж видаляти родимку, необхідно позбутися від цих проблем.

Підготовка до операції з видалення родимки

Особливих заходів з підготовки до хірургічної маніпуляції не потрібно.  Необхідний попередній огляд лікарем, який роз’яснить суть операції, дасть рекомендації, як підготуватися до неї.  Лікарю потрібно знати про схильність пацієнта до алергії.  Особливо, якщо раніше відзначалася непереносимість ліків.  Пацієнт не повинен кілька днів приймати препарати, які розріджують кров, пити алкоголь, краще відмовитися і від паління.  Якщо видаляють родимку на обличчі, на ньому не повинно бути косметики.

Як проходить хірургічне видалення невуса і скільки триває операція

Втручання проводять за допомогою одного з двох можливих методів: Безшовним.  Після знезараження операційного простору і ін’єкції анестетика, скальпелем зрізають утворення трохи нижче поверхні шкіри.  Рану обробляють, використовуючи спеціальну апаратуру, щоб припинити кровотечу, і наносять на неї антибіотик.  Зверху накладають стерильну пов’язку.  Цей метод підходить для невеликих родимок, розташованих неглибоко.  З накладенням швів.  Невус і шкіру навколо нього обробляють антисептиком, роблять укол знеболюючого препарату.  Потім видаляються родимка і прилеглі до неї тканини.  Рана виходить досить великою і глибокою, що і диктує необхідність накладення швів.  Вони, як правило, саморозсмоктуючі, але при великому розмірі родимки можуть використовувати і не розсмоктуючі.  Після ушивання глибоких і зовнішніх шарів тканин поверхню обробляють антисептиком і накладають пов’язку.  Операція незалежно від методу триватиме не  більше 30 – 60 хвилин.

Відновлення після оперативного видалення родимки та догляд за швом

Після операції настає період реабілітації.  На місці видаленного утворення залишається ранка або шов, за яким слід доглядати:

• не допускати попадання води в цю область;
• обробляти її антисептиками 2 рази в день;
• не зривати утворену корку, уникати контакту з нею рук і одягу;
• через 7-10 днів піти до лікаря для зняття швів, якщо вони не розсмоктуються;
• берегти ділянку від сонця.

Останнє особливо важливо, коли корка відпаде і оголиться молода шкіра.  Це станеться приблизно через 2 тижні.  Але ще мінімум 2-3 місяці ультрафіолет протипоказаний.  Область загоївшоїся ранки потрібно ховати під одягом або наносити захисний крем.

Чи залишиться шрам після видалення невуса?

Навіть операція з накладанням швів не робить обов’язковим присутність потім на цьому місці виражених слідів.  Шрам після втручання при правильному догляді залишається практично непомітним.  Якщо видалялися сусідні тканини, родимка «сиділа» глибоко, більш ймовірно, що слід від операції буде вираженим.  Щоб згладити шрам, на нього наносять розсмоктуючи креми або користуються спеціальним пластиром.  А якщо ефекту від них недостатньо, рубець можна видалити хірургічно.

Відгуки наших пацієнтів