Діагностика ректоцеле прямої кишки

Причини появи ректоцеле

Ректоцеле – патологічне випинання стінки прямої кишки. Найчастіше є наслідком складних пологів, ймовірність виникнення патології зростає приблизно на третину з кожною новою вагітністю. Однак недуга може мати й іншу етіологію.

Ректоцеле частіше фіксується у жінок віком 50+, що свідчить про важливість вікового фактора. Від 15% до 30% випадків патології діагностується у жінок віком до 50 років.

Захворювання тривалий час може протікати безсимптомно. Часто виявляється в результаті досліджень щодо інших скарг та патологій.

Часто зустрічається у комплексі з такими захворюваннями, як:

• цистоцеле та уретроцеле;
• опущення матки та стінок піхви;
• ентероцеле;
• опущення промежини.

Таким чином, ректоцеле може вважатися одним із проявів синдрому опущення внутрішніх органів. В даному випадку – органів малого тазу, чи тазового пролапсу.

Як правило, всі вищезазначені патології мають загальні причини та подібний механізм розвитку.

Записатись на прийом

За формою розрізняють наступні види ректоцеле:

• переднє – коли відбувається випинання стінки прямої кишки у напрямі піхви;
• заднє – випинання у зворотний бік, в область куприка.

У першому випадку причиною зміни положення кишки є стоншення або ослаблення фасції в зоні ректовагінальної – стінки із сполучної тканини, яка відокремлює піхву від прямої кишки.

У другому випадку причиною може бути ослаблення зв’язкового апарату, що фіксує пряму кишку.

Є два фактори, які відіграють ключову роль у виникненні та гальмуванні розвитку ректоцеле:

• тонус системи м’язів та зв’язок тазу;
• хронічне підвищення внутрішньочеревного тиску, що може відбуватися з різних причин.

Більшість патологічних змін на тлі деградації сполучної тканини. Причиною таких змін можуть бути:

• вагітності та пологи;
• дисплазія сполучної тканини;
• вікові зміни, насамперед гормональні, які впливають на стан сполучної тканини;
• дефіцит полових гормонів.

Окремими факторами, що сприяють виникненню ректоцеле є набуті анатомічні дефекти:

• видалення матки;
• зміни в попереково-крижовому відділі хребта.

А ось хронічне підвищення внутрішньочеревного тиску може бути спричинене:

• захворюваннями ШКТ, які провокують запори;
• хронічними захворюваннями легень, які провокують кашель;
• надлишковою масою тіла;
• регулярними фізичними навантаженнями з підйомом ваги.

Рекомендуємо негайно звернутися у Клініку Доброго Доктора на Позняках, якщо зіткнулися з наступними проявами.

Симптоми ректоцеле

Тяжкі запори – головний симптом ректоцелі. Застосування послаблюючих засобів, медикаментів та клізм має лише тимчасовий ефект.

У випадку ректоцеле хворі часто опиняються в порочному колі. У міру усунення прямої кишки погіршується перистальтика, клізми та проносні ще більше погіршують роботу кишечника. Калові маси накопичуються в ректоцеле порожнини. У результаті хворі змушені вдаватися до ручного впливу на промежину та задню стінку піхви. Все це супроводжується тривалим натужуванням, що підвищує внутрішньочеревний тиск і ще більшою мірою і розтягує і так переростяті стінки кишки.

Відчутна симптоматика зазвичай включає такі прояви:

• хибні позиви до дефекації;
• запор та напружене спорожнення кишечника;
• відчуття незавершеного акту дефекації;
• твердий стілець;
• відчуття дискомфорту в прямій кишці та області ануса.

З розвитком патології відбувається травмування анального каналу. Це, своєю чергою, провокує виникнення інших проктологічних захворювань: геморою, криптиту, анальних тріщин.

Істотно погіршується статеве життя: через наростаючий тиск з’являється відчуття присутності стороннього тіла у піхву, можуть виникати болі під час статевого акту.

Процес опущення стосується і інших органів – матку, уретру, сечовий міхур. Це призводить до появи болю, що тягне внизу живота, а також провокує нетримання сечі, калу, газів, запускає різні запальні процеси в жіночих статевих органах.

Діагностика ректоцеле

Включає в себе анамнез, в ході якого важливо визначити тривалість перебігу проблем, що виникли.

Далі застосовується цілий комплекс методів:

• пальцеве дослідження;
• евакуаторна проба та дефекографія – для оцінки евакуаторних можливостей кишечника, а також зміни положення прямої кишки у спокої та під час акту дефекації;
• сфінктерометрія та профілактометрія — для визначення замикаючої функціональності прямої кишки.

Для вибору індивідуального методу лікування все частіше використовується МРТ з напруженням, яке дає максимально докладну картину стану не тільки прямої кишки, але також усієї сечостатевої системи та дозволяє уточнити топографію органів малого тазу.

Хірургічне лікування ректоцеле

Для вибудовування правильної схеми лікування фахівці підрозділяють на ректоцеле на кілька стадій. залежно від занедбаності захворювання. На першій стадії фіксується складнощі з дефекацією, випинання стінки прямої кишки незначне.

На другій стадії до симптоматики приєднується відчуття неповного випорожнення кишечника. Це відображення процесу поступового збільшення випнутого сегмента кишки. На цій стадії починає формуватися своєрідна “кишеня”, в якій накопичуються калові маси.

На третій стадії фіксується помилкові позиви до дефекації, а процес часом неможливо розпочати без допомоги рук.

Вже на другій стадії лікування лише консервативними методами може не дати потрібного ефекту. І тут виникає потреба у оперативному втручанні.

Сьогодні використовується кілька десятків методів хірургічного лікування цієї недуги. Відмінність полягає у вибраному фахівцем способі доступу до проблемної зони – безпосередньо до сегмента прямої кишки та ректовагінальної фасції. Найпоширеніші з них:

• трансвагінальний – через задню стінку піхви;
• трансректальний – через пряму кишку;
• трансабдомінальний – через живіт, виконуються як через черевосічення, так і лапароскопічно.

Клініка Доброго Доктора на Позняках не займається хірургічним лікуванням. Тільки діагностика.

Медикаментозне лікування ректоцеле

Медикаментозне або консервативне лікування ректоцеле може дати ефект на початковій стадії захворювання. Тут використовується комплексна терапія, яка включає призначення пробіотиків і фізіотерапію. У деяких випадках можуть бути призначені м’які проносні засоби.

Обов’язковою є дієта з включенням до раціону харчування продуктів з великим вмістом клітковини та збільшенням споживання рідини.

Хороший ефект дає лікувальна фізкультура. А саме, комплекси спеціальних вправ для зміцнення всього комплексу тазових м’язів та зв’язок. Таким чином досягається зміцнення м’язово-зв’язувального апарату, для вирішення проблем якого на пізніших стадіях захворювання потрібно вже хірургічне втручання.

Чим швидше ви звернетеся до фахівців Клініки Доброго Доктора, тим вищий шанс на те, що лікування не вимагатиме оперативного втручання та тривалого періоду відновлення.

Ми приймаємо пацієнтів на Позняках, проводимо всі необхідні обстеження та призначаємо індивідуальне лікування.

Щоб уникнути ускладнень, не слід займатися самолікуванням. При цьому повне одужання можливе лише за умови активного прагнення до одужання самого пацієнта.

Після успішного проходження курсу лікування потрібно назавжди змінити свій спосіб життя, який сам по собі має стати профілактикою виникнення майбутніх проблем у цій сфері.

Це стосується дієти, регулярного виконання призначених комплексів фізичних вправ, обережності у статевому житті, відмови від шкідливих звичок.

Відгуки наших пацієнтів