Аденоїди у дітей: патологія або норма?
Згідно з сучасними даними, аденоїди розглядають як фізіологічну захисну реакцію одного з органів імунної системи, яку не варто оцінювати як щось незвичайне або патологічне.
З перших хвилин життя малюк знайомиться з навколишнім світом, невід’ємною частиною якого є вірусна, бактеріальна і грибкова мікрофлора.
Взагалі, глоткових мигдалин розташована в критичній зоні – на перехресті дихального і травного трактів, тобто як раз там, де і спостерігаються найбільш інтенсивні антигенні впливу як інфекційної, так і неінфекційної природи.
Інакше кажучи, аденоїди – це фізіологічний імунний орган переважно дитячого віку. Але якщо цей орган є нормальним, чому ж він викликає сталька скарг і від дітей, і від їхніх батьків?
Головна типова скарга – це складне становище носового дихання внаслідок гіпертрофії глоткової мигдалини, яку викликають:
- фізіологічна гіперплазія у віці 3-6 років (внаслідок активного розвитку імунної системи, а також виникнення так званої «відносної гіперплазії», коли зростання носоглотки відстає від зростання глоткової мигдалини, в результаті чого остання займає більшу частину носоглотки);
- хронічні вірусні інфекції або внутрішньоклітинні (атипові) інфекції дихальних шляхів;
- дизбіозом слизових оболонок носоглотки (внаслідок захворювань шлунково-кишкового тракту, нераціонального використання антибіотиків);
- тривалий період перебування у великому дитячому колективі, де багато хворих (висока ступінь контамінації патогенної мікрофлори);
- неадекватні курси терапії захворювань респіраторного тракту (в тому числі нераціональне лікування імуностимулятор);
- наявність імунного діатезу (лімфатичного, атопічного, аутоімунного);
- алергічний аденоїдит (часто у дітей з алергічним ринітом);
- новоутворення глоткової мигдалини.
Аденоїди, як правило, зменшуються після 11-13 років. Однак, тривала відсутність носового дихання може привести до виникнення цілого ряду незворотних патологічних станів, таких як: формування особи аденоїдного типу, хронізація запального процесу в носі і придаткових пазухах, розумова відсталість тощо Так що лікувати дитину з подібними скаргами необхідно. Однак, лікувати потрібно тільки патологічний, а не фізіологічний процес.
Автор статті: БЕХЛЄР АНАСТАСІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
Автор: Андрей