Лікування сечокам’яної хвороби

Сечокам’яна хвороба (Уролітіаз) – що це і причини появи

Сечокам’яна хвороба, або уролітіаз, є широко поширеним розладом сечовидільної системи. У середньому у структурі всіх фіксованих хвороб нирок і сечовивідних шляхів різні форми сечокам’яної хвороби займають до 40%. Причому, це захворювання вражає людей найбільш працездатного віку: від 25 до 55 років.

Основною причиною захворювання є порушення метаболізму та особливо водно-сольового типу обміну. Це може траплятися з різних причин, наприклад, при авітамінозі, переломах, гіперфункції паращитовидних залоз та інших патологій.

Часто основним провокуючим фактором є багаторічне незбалансоване харчування. В результаті в сечі підвищується вміст солей, які кристалізуються та утворюють власні структури. Така можливість виникає через порівняльну нестачу захисних колоїдів у сечі, які забезпечують можливість розчинення солей і випадання їх в осад.

Також може відбуватися передчасне згортання колоїдів, що також знижує їх функціональні можливості.

Причиною можуть бути інфекції, спричинені, у тому числі порушенням уродинаміки. В результаті кристалоїди солей можуть формувати камені, початковим ядром яких будуть згустки крові, клітинний детрит тощо.

Камінці відрізняються за своїм хімічним складом:

• сечокислі, або уратні, – викликаються концентрацією солей і провокуються поїданням великої кількості м’ясної їжі;
• оксалатні – формуються кальцієвими солями щавлевої кислоти, мають гострі шипи, що викликає особливо болючі відчуття при їх переміщенні;
• фосфатні – виходять з кальцієвих солей фосфорної кислоти та є м’якими;
• карбонатні – з кальцієвих солей вугільної кислоти та фібрину з включенням бактерій.

Набагато рідше зустрічаються холестеринові, ксантинові та білкові камені. Інформація про структуру та склад каменю відіграє важливу роль при визначенні оптимальних методів лікування та профілактики.

Камінці формуються в різних частинах сечовидільної системи, тому сечокам’яна хвороба поділяється на такі підвиди:

• нирковокам’яна хвороба, або нефроуролітіаз, характеризується камінням у нирках;
• уретеролітіаз називають ситуацію з формуванням відкладень у сечоводах;
• цистолітіаз – локалізація каміння або піску в сечовому міхурі.

У всіх випадках патогенез проходить через стадію мікроуролітіазу, коли формується так званий пісок.

Ця форма хвороби не має вираженої симптоматики та досить часто на цій стадії може відбуватися самовилікування.

Записатись на прийом

Симптоми сечокам’яної хвороби

Основною ознакою уролітіазу є болючі відчуття. Вони можуть виявлятися у вигляді різів (зазвичай при зміщенні каміння) або у вигляді тупого болю. Часто тупий біль віддає в поперек, і це є однією з ознак відкладень великих розмірів, які практично не переміщуються.

Також больові відчуття посилюються при фізичних навантаженнях, навіть за таких незначних як ходьба.

Можна фіксуватися гематурія, утруднення сечовипускання, ниркова колька. За наявності цих симптомів слід записатися на прийом до уролога.

Діагностика сечокам’яної хвороби

Для визначення хвороби та місць локалізації каменів використовуються лабораторні та інструментальні методи дослідження.

Лабораторна діагностика включає аналізи, які дозволяють визначити наявність запального процесу, оцінити функціональний і гормональний стан організму та наявність відхилень у складах рідин, у тому числі кислотно-лужного та сольового складу урини.
Для цього призначаються:

• загальний аналіз крові;
• загальний та добовий аналіз сечі;
• біохімічний аналіз;
• бакпосів.

При отриманні елементів конкременту при виділенні з сечею проводиться дослідження його мінерального складу та структури.

Інструментальна діагностика дозволяє апаратними способами побачити наявність каменів, а також інші патологічні зміни у сечовидільній системі.

Для цього застосовуються:

• ультразвукове дослідження;
• оглядову рентгенографію;
• екскреторну урографію для виявлення рентген-негативних елементів;
• комп’ютерну томографію.

Жінок, які планують вагітність, часто турбує питання про те, чи не загрожує сечокам’яна хвороба. У вагітних наявність каменів у нирках виявляється стандартними методами дослідження, за винятком оглядової рентгенографії.

Патологія протікає стандартно, і, якщо до неї не приєднуються інфекційні явища, не впливає на розвиток плода. Є ризики розвитку пієлонефриту та передчасних пологів при тяжкому перебігу сечокам’яної хвороби, проте ці ускладнення успішно купіруються, якщо вагітна перебуває під лікарським наглядом.

Методи лікування сечокам’яної хвороби

При невеликих конкрементах призначається консервативне лікування сечокам’яної хвороби. За допомогою медичних препаратів, фізіотерапії та дієти створюються умови для прискорення виходу чи розчинення каміння. Крім того, пацієнту призначають симптоматичне лікування. Якщо консервативне лікування сечокам’яної хвороби не дає результатів і при цьому спостерігається прогрес захворювання, можуть бути використані інструментальні методи.

Методикою на стику консервативного та оперативного лікування сечокам’яної хвороби є сеанси дистанційного дроблення каміння (ДЛТ). За допомогою літотриптора, що генерує ударні хвилі, провокується руйнування каменю всередині тіла. Такий метод є найбільш ефективним при нирковокам’яній хворобі.

У складніших випадках може застосовуватися надшкірне видалення каменів нирки під ендоскопічним контролем.

Для видалення конкрементів сечоводу використовується уретеролітотрипсія, коли вхід виконується через сечовий міхур.

Точна ціна лікування сечокам’яної хвороби буде відома після обстеження та консультації лікаря-уролога.

Відгуки наших пацієнтів