Камені в нирках – патологія, про яку людина може навіть не здогадуватися до перших симптомів, наприклад нападів ниркової коліки  і болю в області попереку. Що призводить до сечокам’яної хвороби і як її лікують?

Про причини, фактори розвитку, симптоми і методи лікування сечокам’яної хвороби розповів Тачки Олександр Вікторович – кандидат медичних наук, уролог вищої категорії.

Сечокам’яна хвороба – це хронічне, схильне до рецидиву захворювання обміну речовин, що характеризується наявністю каменів у сечовивідної системі, тобто в нирках, сечоводах, сечовому міхурі.

Основною причиною виникнення і розвитку сечокам’яної хвороби вважається порушення обміну речовин, яке приводить до утворення нерозчинних солей, які формують каміння. Кількість каменів і місце їх розташування може бути найрізноманітнішим.

До розвитку сечокам’яної хвороби можуть привести харчові фактори, наприклад погана вода або одноманітне харчування, кліматичні особливості регіону, де проживає людина, наприклад занадто жаркий клімат, певні медичні препарати, аномалії розвитку сечової системи та структури сечоводу, гіперпаратиреоз, нестача вітамінів А і Д, хронічні запальні захворювання сечовидільної системи (пієлонефрит, цистит), а також спадковий фактор.

Залежно від причин формування та складу камені поділяються на кілька типів:

  • кальцієві – до 70%;
  • сечокислі – до 12%;
  • інфіковані – до 15%;
  • цистинові – до 2-3%.

Симптоми

Залежно від місця розташування каменя у пацієнта можуть проявлятися різні симптоми, основними для цієї хвороби вважаються:

Нападоподібні болі.

Камінь в нирці і в верхній частині сечоводу, як правило, характеризується болем з боку спини або збоку прямо під ребрами. Біль може бути гострим і тупим, інтенсивність може змінюватися з періодичністю від 20 до 60 хвилин. Нерідко цьому передує фізичне навантаження, прийом великої кількості рідини або сечогінних ліків.

У міру просування каменя по сечоводу розташування болю змінюється, біль переходить від попереку на живіт, в низ живота, в промежину, внутрішню частину стегна, в мошонку. Ці прояви доповнюються частими позивами до сечовипускання. Дуже важливо не переплутати ниркову коліку з гострими хірургічними захворюваннями, такими як гострий апендицит, гострий холецистит, гострий панкреатит, кишкова непрохідність, защемлена грижа, позаматкова вагітність, проривна виразка шлунка, дванадцятипалої кишки.

Тому при наявності даних симптомів вкрай важливо терміново проконсультуватися у лікаря і як можна швидше визначити причину нездужання.

Домішки крові в сечі.

При сечокам’яної хвороби появи крові в сечі передує ниркова коліка. Каламутна сеча з осадом або смердючим запахом теж може свідчити про відходження каменю.

Погіршення загального самопочуття, зокрема нудота, блювота. Ці симптоми особливо характерні для виникнення запалення – пієлонефриту.

Відходження піску або каменю – коли камінь виходить, може виникати озноб і висока температура.

Обстеження при сечокам’яній хворобі.

При вищеописаних скаргах необхідно проконсультуватися у лікаря-уролога, який при необхідності призначить додаткові обстеження і прийме рішення про подальше лікування.

Базове обстеження включає:

  • огляд пацієнта;
  • загальноклінічний аналіз крові і сечі;
  • УЗД органів сечовидільної системи. Цей неінвазивний, безпечний і безболісний метод обстеження можна використовувати неодноразово для динамічного контролю в процесі лікування;
  • оглядову і екскреторну урографію.

Додаткові обстеження можуть включати:

Мультиспіральному комп’ютерну томографію, яка дозволяє побачити камінь, підрахувати його щільність, обсяг, побачити архітектоніку сечової системи, стан навколишніх тканин. При необхідності можливо виконати 3D-реконструкцію.

Динамічну і статичну нефросцинтиграфії, що дозволяє вивчити функцію нирок і ступінь її порушення.

Посів сечі з визначенням чутливості до антибіотиків дозволяє виявити наявність інфекції в сечових шляхах, ступінь запалення.

Лікування

Після отримання результатів обстеження лікар-уролог визначає тактику лікування в конкретному клінічному випадку.

Сьогодні урологи мають в своєму арсеналі безліч різних методів лікування, серед яких:

  • медикаментозне лікування, спрямоване на самостійне відходження каменю;
  • медикаментозне лікування, спрямоване на розчинення каменю;
  • відкриті хірургічні втручання;
  • дистанційна ударно-хвильова літотрипсія;
  • ендоскопічна контактна літотрипсія;
  • черезшкірна нефролітотрипсія;
  • ендоскопічні хірургічні втручання.

До недавнього часу відкриті хірургічні операції в лікуванні сечокам’яної хвороби були провідним методом, однак у зв’язку з розвитком медичної техніки вони відходять на другий план, застосовуються тільки за суворими показаннями.

Все більшого значення приділяється малоінвазивним методам, таким, як дистанційна ударно-хвильова літотрипсія, ендоскопічні методи (контактна літотрипсія), черезшкірна  нефролітотрипсія.

«Золотим стандартом» лікування сечокам’яної хвороби є дистанційна ударно-хвильова літотрипсія, яка дозволяє видаляти близько 90% каменів сечової системи будь-якої локалізації. При проведенні дистанційної ударно-хвильової літотрипсії ударні хвилі, проникаючи через тканини і не травмуючи їх, руйнують камінь до дрібних фрагментів, до піску, який потім поступово виходить з сечею при сечовипусканні.

Всі існуючі методи лікування є взаємодоповнюючими, і кожному хворому з каменем певної локалізації, розміру, обсягу, щільності, певної анатомією сечової системи, наявністю супутніх захворювань підбирається індивідуальний метод лікування.

Камені в нирках: причини появи, симптоми і методи лікування

Автор: Администратор

    Запишіться на консультацію